ЛЕКЦІЯ 11: САМУЇЛА (1-2)

 

Рекомендована література

Геннадий Егоров. Священное Писание Ветхого Завета. М: ПСТГУ, 2007 - 560 с.

Джон Голдингей. Введение в ВЗ. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 400 с.  

Доменік Бартоломео. Бог і Його образ"

Эрих Ценгер. Введение в Ветхий Завет. М: ББИ им.Апостола Андрея, 2008 - 802с.

Ф. Дуейн Ліндсей. Книга Суддів. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/69/

Mark Water. The Bible made easy. Hendrickson Publisher, 1997. с.6

Марк Мангано. Введение в Ветхий Завет. М: “Евангельский Христианский Центр Апостола Павла”, 2019. - 512 с.  

Уильям Сенфорд Ла Сор. Обзор Ветхого завета. Богомыслие

Уолтер  Брюггеман, Введение в Ветхий Завет Канон и христианское воображение

Юджин Х. Меррілл. Книга Самуїла. Ел.ресурс, точка доступу: http://www.cpbi.info/library/21/71/

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Вступ. Перші дві книги Самуїла у єврейській традиції складають один сувій. Так само, перша і друга книга Царів, складають один сувій. Розподілення на дві книги зробили в Септуагінті. На думку деяких коментаторів (Голдінгей с.174), розділення штучне, адже 1-ша книга завершується смертю Самуїла, а 2-га починається з того, що ця новина доходить до Давида. 

Автор. Посилання на царів Юди (1Сам.27:6) вказує, що книга була написана через століття після подій, про які вона оповідає. Талмуд приписує авторство книги пророку Самуїлу. Однак авторами останніх розділів книги Самуїла (після 1Сам.25), Талмуд вважає Гада та Нафанаїла.  

Період. Події, що описані в 1 та 2 Книгах Самуїла, обертаються довкола життя трьох важливих фігур — Самуїла, Саула і Давида. 1 Книга Самуїла розпочинається з оповіді про народження Самуїла, яке трапилося наприкінці 12-го століття, близько 1120 року до Р.Х. 2 Книга Самуїла завершується оповіддю про те, як Давид, що був уже при смерті, передав свій царський трон своєму синові Соломону. Це трапилося у 971 році до Р.Х. Отже, ці дві Книги Самуїла охоплюють період часу десь у 150 років.

Ціль. Показати розвиток Ізраїлю з погляду реалізації Божого плану побудови династії Давида, з якої прийде Месія. Отож, в книзі показаний перехід від царів яких люди “самі собі обрали” (1Сам.8:18), до царя, якого “Господь Собі знайде” (1Сам.13:14). Давид і його династія показали, як правити під заступництвом Бога. А також з роду Давида зрештою прийшов Божи Син, Ісус Христос, справжній Цар. 

 

 

Монархія

1 Сам.8:19-22 "Та наро́д відмо́вився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: „Ні, — нехай тільки цар буде над нами! І бу́демо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходи́тиме перед нами, і прова́дитиме наші ві́йни“. І вислухав Самуїл усі слова́ наро́ду, і переказав їх го́лосно Господе́ві. А Господь сказав до Самуїла: „Послу́хайся їхнього голосу, і постав їм царя́!“ І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: „Ідіть кожен до міста свого!“"

В книзі Самуїла, як і у всій Біблії, існує певна невизначеність щодо теми обрання царя. З однієї сторони, автор розповіді виступає проти монархії (1Сам.8-12), з іншої сторони, Бог приймає участь у виборі царя. 

У книзі Вихід (15:18) є ствердження, що Бог буде вічно царювати. Народ оголошується царственним священством (Вих.19:6). Закон дозволяє ізраїльтянам обирати царя (П.Зак.17:14-20), але при тому до царя є вимоги - не чужинець, не має величатися над народом і має шанувати Закон Божий.

Гедеон не бажає бути царем, адже Бог єдиний Цар (Суд.8:22-23). З іншої сторони, книга Суддів (18:1; 19:1; 21:25) підкреслює, що через те що в Ізраїлі не було царя, діялась вседозволеність. 

В на початку книги Самуїла (8), бажання ізраїльтян мати царя, тлумачиться як бунт проти Бога. Але історія продовжується тим, що Бог бере на Себе ініціативу у виборі царя (9-11), що в результаті призвело до звільнення Ізраїлю від поневолення ворогів. І вже в 1Сам.12 знову твердження, що бажання мати царя - це непослух Богу. 

В 2Сам.7, Бог заключає Заповіт з царем і обіцяє любити його як сина, благословляти, карати, але ніколи не залишати. В Пс.72 вчення про те, як молитися за царя. Однак в книзі Царів, починаючи з Соломона, відбувається перехід Ізраїля в язичництво. 

Пророк Єремія (23:5) обіцяє, що в Ізраїлі з'явиться справжній цар, який відповідає стандартам описаним в Пс.72. 

Отож, практичний висновок з біблійного вчення щодо монархії наступний: 1-монархія богословських недоречна, але практично необхідна (Голдингей с.179); 2-обрання земного царя, це акт непокори, який використовує Бог, щоб перетворити ідею царя в центральну богословську ідею, за допомогою якої люди зрозуміють, хто такий Ісус. 

 

ПЛАН

 

Перша книга Самуїла (Три основні частини: Самуїл, Саул, Давид; розділ 8 ключовий)

А. Історія Самуїла (1Сам.1-8)

8:19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами! 20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни. 21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві. 22 А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого! 

Б. Правління Саула (1Сам.9-15)

15:11 Жалкую, що Я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від Мене, а слів Моїх не виконав. І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа цілу ніч.

15:26 Та Самуїл сказав до Саула: Не вернуся з тобою, бо ти погордив Господнім словом, а Господь погордив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем.

В. Помазання Давида і послаблення Саула (1Сам.16-31)

16:7 Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце

24:7 Борони мене, Господи, щоб зробити ту річ моєму панові, Господньому помазанцеві, щоб простягнути руку свою на нього, бо він помазанець Господній!

 

Друга книга Самуїла (чотири основні частини: Перемоги, Падіння, Біди, Інші діла Давида; розділ 11 ключовий)

А. Перші перемоги Давида (2Сам.1-10)

8:8 А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем. 9 І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і вигубив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я, як ім'я великих на землі. 

8:11 А від того дня, як Я настановив суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побудує тобі дім. 

8:12 Коли виповняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.

8:18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: Хто я, Господи Боже, і що мій дім, що Ти привів мене аж сюди?

 

Б. Падіння Давида (2Сам.11-12)

11:2 І сталося надвечір, і встав Давид із ложа свого, і проходжувався на даху царського дому. І побачив він із даху жінку, що купалася. А та жінка була дуже вродлива. 11:5 І завагітніла та жінка. І послала вона, і донесла Давидові й сказала: Я завагітніла!

15 А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.

11:27 А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина. Та в Господніх очах була злою та річ, що оце зробив був Давид.

12:13 І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш! 14 Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре. 

12:22 А він відказав: Коли те дитя ще жило, я постив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те? 

 

В. Біди Давида (2Сам.13-20)

15:14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча.

15:25 І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його. 26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.

16:10 А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив? 11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!

12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...

19:1 1 І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

 

Г. Інші діла Давида (2Сам.21-24)

22:1 І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової, 2 та й сказав: Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій!

24:14 І сказав Давид до Ґада: Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, бо велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!...

24:25 І Давид збудував там жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І Господь був ублаганий для Краю, і була стримана зараза від Ізраїля.

 

Людина по серцю Бога (1Сам.13:14)

Господь обирає “немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне” (1Кор.1:27). Що зробив Давид, для того щоб бути обраним Богом (1Сам.16:1-3)? Чи міг Давид своїми силами подолати велетня Голіята (1Сам.17)? Ми бачимо причину успіху Давида - обрання і присутність Духа Божого! 

“І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами. І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, посланий від Господа” (1Сам.16:13-14) - Дух Божий сходить на Давида і залишає Саула.

Бог вибрав Давида і відкинув Саула. В свій час, Бог приймав участь у виборі Саула на позицію царя “ти помажеш його на володаря”  (1Сам.9:16), більше того, “...Бог змінив йому серце на інше...” (1Сам.10:9). Перше завдання, яке Самуїл дав Саулу, було успішним “Сім день будеш чекати, аж поки прийду я до тебе, і завідомлю тебе, що будеш робити” (1Сам.10:8). Що зробив такого Саул, що Бог його відкинув? В житті Саула була подія, коли на нього зійшов Дух Божий, він розсік волів на частини розіслав заклик ізраїльтянам повстати проти зухвальства амонітян (1Сам.11:6-7). Бог подарував перемогу над ворогами (1Сам.11:13). В результаті цієї події Саул усвідомлює особисту владу. Він стає впертим, розуміючи цю владу по-своєму, і в силу своєї впертості противиться задуму Божому. Через неправильне уявлення про свою владу він не в змозі побачити, що вона наражається на небезпеку (13:11-12), і тим самим відмовляється бачити її усталеною Богом (13:13). Те, що раніше було легким до виконання завданням, тепер стало не обов'язковим “... І чекав він сім день... що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов... і сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення…як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл” (13:8-10). Через упертість Саул намагається захищати видимість вже приреченої влади (15:30-31) від Давида, хоча і знає, що той поставлений Богом замістити його (18:8,15,28-29). Таким чином, Саул, охоплений своєї нав'язливою ідеєю, тримається як мертвий дуб, гілки якого падають від бурі одна за одною. 

На фоні Саула, мертвого дуба, Давид видається очеретиною. Саме тому він вцілів під час самих жорстоких буревіїв - життєві випробування гнуть його, але не ламають. Хтось вдало охарактеризував Давида: “Його приголомшливий успіх, не означає що йому завжди дме попутний вітер і на шляху перед ним не встають перешкоди. Але коли на нього обрушується шквал і зупиняє його рух, він, як чайка, вміє так скористатися вітром, що не падає на землю, а навпаки, піднімається ще вище” (Бартоломео с.107).

В заслугу Давиду можна поставити перемогу над зовнішніми і внутрішніми ворогами Ізраїлю, збір коштів на побудову храму, написання богослужбових пісень, та багато іншого. Однак, була подія, яка стала поворотним моментом в його житті, після якої вплив Давида почав поступово згасати. Мова про вечірню прогулянку на даху свого пентхауса та інтрига з Вірсавією (2Сам.11:2). Все починалося з порушення 10-ї заповіді “...не жадай жони ближнього свого...” (Вих.20:17), а закінчилося порушенням 6-ї “Не вбивай!”(Вих.20:13). Давид розкаявся в своїх гріхах і отримав прощення, однак дитина Вірсавії і Давида померла за їх гріх (2Сам.12:13-14). Потім, Давиду довелося пережити сценарії жахливих серіалів у власній сім'ї: Амнон обезчещує Тамару; Авесалом вбиває Амнона і починає громадянську війну проти батька. Давид залишає Єрусалим і втікає у вигнання. Почалося протистояння всередині країни, брат пішов на брата. 

Перед битвою, Давид звернувся до воєначальників з наказом: "Дивіться, заради мене бережіть юного Авесалома!" (18:5). Можна подумати, що цар доручає свого сина одному зі своїх офіцерів перед військовим походом, де синові належить вперше випробувати свої сили в бою. Але Йоав думає, що краще послужить справжнім інтересам Давида, якщо своїми руками вб'є його сина (18:11-14). 

Потім розгортається сцена з двома вісниками, які біжать в Махнаїм, думаючи, що доставлять Давиду добру звістку. Ахімаац прибуває першим і повідомляє Давиду про перемогу в битві. “Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? … Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...” (18:29).

“Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе. І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!... (18:31-32).

“І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...” (2Сам.19:1).

У Давида батьківське серце розкриває перед нами свої глибини. Ми розуміємо, що Спаситель Ізраїлю теж не сказав Свого останнього слова про Свого бунтівного сина. Давиду потрібно було прийти ціною гріха до цього повного смирення серця, щоб уста його могли простогнати: "Сину мій, чому не помер я замість тебе!" І цей стогін проникає в серце Бога, Який бачить, як Його сини обирають смерть, відрікаючись від Його любові. Для того, щоб показати нерозривний зв'язок Бога з Його народом, Він скористався серцем Давида, наповненого стражданнями через любов. 

Modifié le: vendredi 22 janvier 2021, 11:16